«Активісту з Ірпеня Євгену Мельничуку, якого СБУ спіймала на перевезенні незаконно видобутого бурштину, суд не дозволив забрати бурштин», – повідомив на своїй сторінці у соцмережі користувач Андрій Мельник .
Нагадаємо, що 29 квітня СБУ затримала Мельничука у маршрутному таксі з обробленим бурштином цінної породи: “Коштовне каміння 34-річний контрабандист перевозив маршрутним таксі з Рівного до Києва. За попередніми оцінками експертів, ринкова вартість цієї партії складає понад один мільйон гривень. Поліція відкрила кримінальне провадження за ст. 198 Кримінального кодексу України (придбання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом) та ст. 240 (порушення правил охорони або використання надр). Тривають невідкладні оперативно-слідчі дії”, – повідомила прес-служба СБУ після затримання.
Того ж вечора ця подія була названа «фейком» і представлене хоум-відео, де нібито «активіст» вдома, нічого не трапилося і ніхто його не затримував. А також засвітився коментар самого Мельничука: «Я действительно перевозил ювелирные изделия из Ровно в Киев, от мастеров – к ювелирам из Киева. Контрабандой это не является никак, цена в миллион придумана с потолка от незнания сотрудников СБУ или желания получить «по звездочке» за «босса янтарной мафии». Основной Закон Украины – Конституцию, я не нарушал, поэтому все «задержание» свелось к изъятию «шариков» и объяснение следователю. Все это шоу с «задержанием» можно объяснить простой «заказухой» в СБУ, которое вместо того, чтобы препятствовать добыче янтаря, ловит обычных жителей Украины, наверное, препятствовать добычи просто экономически не выгодно. Если громада посчитает, что я поступил не правильно, я, как мужчина, готов покаяться».
«Ювелірними виробами» «активіст» назвав оброблені кульки скандального рівненського бурштину цінної породи. При цьому, жодних документів чи чеків Мельничук не надає громаді для ознайомлення, думкою якої так переймається. Єдине, на що в той час спромоглися послатися автори статті для виправдання горе-активіста, так це витяг з Декларації про державний суверенітет України та Конституцію з виділеними положеннями про належність землі, водних ресурсів та надр народу України. Цікаво, що хотілося цим довести? Що кожен українець має право дерибанити ліс, розпоряджатися надрами на свій смак, використовувати в особистих цілях природні багатства держави, бо він представляє народ України? Питання риторичне…
3 травня, аж на четвертий день після «активістського скандалу» (чому не одразу?!), на тому ж ресурсі з’являється відео-заява Мельничука зі звинуваченнями співробітників СБУ у пограбуванні. Він переконує, що працівники СБУ перевищили свої повноваження і вилучили у нього ювелірні вироби, не зіставивши акту огляду і вилучення і одразу не подали звернення в суд з приводу накладення арешту на власність Мельничука. 4 травня – нова інтернет-стаття і оприлюднення заяви Мельничука в прокуратуру про кримінальне правопорушення. Весь матеріал – суцільне розмусолювання про процесуальне порушення під час затримання і ЖОДНОГО слова пояснення звідки у безробітного активіста, батька п’яти дітей, стільки дорогоцінного каміння! Звідки віз, куди, навіщо? Жодного документа, що доводить правову невинуватість затриманого та звинуваченого у контрабанді бурштину «захисника ірпінських лісів». А це ще раз доводить народну мудрість: «Найкращий захист – це напад!».
Цікаво, що у цій новині засвітилося і ім’я депутата Ірпінської міської ради від БПП: «За словами ірпінчанки Мирослави, з проханням до суду віддати Мельничуку його бурштин неформально зверталася депутат Ірпінської міської ради Марія Шевченко, але суд відмовив поважним депутатам».
Джерело – Правда Ірпеня
