Зараз, коли ми переживаємо страшні часи нібито криз: локальної політичної, в масштабах України, та глобальної економічної, в масштабах Світу, в часи коли в країні нібито політична нестабільність, а у Світі, відповідно, економічний спад. Згідно прогнозів провідних аналітиків має відбутися, і відбувається поменшання статків тих ірпінчан у кого ті Статки є. Але не зважаючи на це, зараз, так само як і в недалекому 2007 році, коли «обирали нашого діючого міського голову», єдине, що хоч якось розважає в культурному сенсі мешканців нашого славного міста, так це, як не дивно, виборчий процес. Кандидати організовують гучні концерти по всьому місту з яскравими попсовими виконавцями та відомими боксерами, чим забезпечують чималий ґешефт навколишнім супермаркетам та генделикам. А потім усвідомивши на яку суму грошей власники цих закладів заробили на реалізації питва глядачам цих концертів, їх починає природно душити жаба, і вони намагаються помститися у формі ліквідації цих закладів.
Взагалі, розвиток культурного відпочинку нашого міста не може не радувати – є достатня кількість пітєйних завєдєній, де можна культурно посидіти з друзями, послухати музику, в деяких закладах інколи буває музика і, навіть, вечори авторської пісні. Що особливо тішить, так це те, що кількість подібних закладів культурного відпочинку значно зросла з напливом іногородніх студентів Державної Податкової Академії, вибачаюсь, вже Університету. І в деякій мірі цей наплив корегує в потрібному напрямку ринок нерухомості в нашому місті, але це вже тема для окремого дослідження, і не стосується теми культурного відпочинку.
Ви скажете, що це жахливо, збільшилась кількість барів і кафе, що люди вечором після електрички там пиячать разом зі студентами, а хто не в кафе, так в парку на лаві чи нахабно під годинником за 20 метрів від дверей міськвиконкому, що в Ірпені не ведеться пропаганда здорового способу життя. На це ми вам заперечимо, бо ми пишаємось свої містом. У нас є дитяча спортивна школа, юнацькі команди котрої колись були чемпіонами України серед юніорів, а зараз невідомо за які кошти вона існує. У нас було потужне відділення «ДоСААФ» (радянський аналог ТСО) земельну ділянку якого ловко роздали зацікавленим особам. Зараз існують спортивні, і прикладні секції, формальні і неформальні спортивні об’єднання, але, нажаль це все існує завдяки особистому ентузіазму керівників цих гуртків, а особливої підтримки з боку влади або якихось політичних чи громадських структур не помітно. Як вже було сказано, підтримка різних напрямків спорту тримається на власному ентузіазмі та особистій зацікавленості в процесі. Тому ірпінські підлітки і молодь розважається як це положено у будь-якому провінційному містечку з легким нальотом столичного пафосу: сумно стрибають на «скєйтах» і «лісапетах» по парапету «башти з годинником» біля міськвиконкому або на пандусі (нема вже того пандусу) в яру Української гірки, трохи жвавіше ганяють у футбол на стадіоні Школи №12. У кого нема фантазії але є гроші – пиячать по всьому місту, залишаючи після себе пусті пляшки і недопалки. У кого є фантазія і гроші – займаються автоперегонами на нікому непотрібній, але вкритій гарним асфальтом, ділянці вулиці імені Карла Маркса. У кого ще більше фантазії та грошей – розважається в Києві. Тобто молодь розважає сама себе за власний кошт. Як, по суті, і всі мешканці нашого мальовничого Ірпеня.
Завжди Ваш,
Антон Курсін
десь в Ірпені в якийсь день вересня 2010 року на передодні виборів
