З липня в Україні починає розбіг програма Європейського Союзу та Східного партнерства “Культура і креативність”. Це симптоматичний як на нинішній час міжнародний проект, що планує розширити рамки співпраці наших культурних інституцій із країнами Євросоюзу, визначити проблемні точки українського культурного ландшафту, активізувати діалог індустрій, а також зробити цей діалог як креативним, так і продуктивним.
Важливе уточнення: програма “Культура і креативність” буде симультанно реалізована не тільки в Україні, а й в Азербайджані, Вірменії, Білорусі, Грузії, Молдові упродовж трьох років. Бюджет — близько 4,2 млн євро. Головні напрями — практичні дослідження, міжнародна культурна співпраця, інформаційні кампанії, тренінги. Все це передбачає певні тематичні аспекти, серед яких керування проектами, фандрайзинг, адвокатування, культурна журналістика, дослідження у сфері культури тощо.
В інтерв’ю DT.UA Тім Вільямс, спеціаліст із культурних і креативних індустрій Програми ЄС та Східного партнерства “Культура і креативність”, розповідає, в чому особливості реалізації Програми в Україні, які її перспективи.
— Пане Вільямсе, кілька слів про передісторію “Культури і креативності”. Що їй передувало? І що стимулює її сьогодні?
— Ця програма, безумовно, одна з важливих ініціатив Європейського Союзу. Особливості її появи сягають того періоду розвитку культурного сектора, коли уряд Великобританії очолював Тоні Блер і виник феномен “Cool Britannia” як спосіб збільшити інвестиції в туризм із допомогою культури.
Теми культури і європейських цінностей — споріднені. Можливо, хтось за інерцією зараховує до “традиційних” сегментів культури тільки архітектуру, живопис, театр, кіно… Але ХХ, і особливо XXI ст. демонструють, що спектр культури — різноманітний. Ми живемо в інформаційному суспільстві, що означає зростання попиту на дизайн і контент. Тому сучасна культура вбирає в себе, у тому числі, і дизайн, і радіо, і ТБ, і розвиток IT-технологій. У певному плані навіть соціальні мережі — відображення тих чи інших соціально-культурних процесів.
Культурний сектор сьогодні дає Євросоюзу понад 8 млн робочих місць. І це дуже важливий показник. Відштовхуючись від пріоритетів культури, від можливості діалогу різних культур, а також від переломлення культури у сферу соціальну (зокрема і створення нових робочих місць), ми й розробляємо свою програму.
— У полі зору програми — 6 різних країн. Кожна з них передбачає оригінальну, автентичну національну культуру. Звісно, важливо, що ці країни об’єднані пострадянським минулим. Але ще важливіше, що ці країни зберегли своє оригінальне культурне обличчя — і Азербайджан, і Грузія, і, певна річ, Україна, і інші. Чи немає тут ризику такого собі мимовільного процесу уніфікації культур, стирання їхніх національних особливостей в рамках загальної стратегічної програми?
— Є одне популярне слово, англійською воно звучить як glocal. Означає поєднання місцевого та глобального. Отож “місцевий” — ще не означає відірваний від великого світу й відокремлений від загальносвітових, у тому числі європейських, цінностей.
Ось приклад. Він стосується IТ-технологій як однієї з соціокультурних сфер. Skype був створений в Естонії. Хто міг подумати, що саме Естонія, чудова країна, може запропонувати всьому світу такий глобальний засіб комунікації. Це саме той приклад, коли місцеве виходить на загальне, при цьому зберігаючи і свої вихідні дані — місце народження. І таких прикладів чимало.
Одне із завдань програми “Культура і креативність” — допомогти Україні увійти в європейський простір, відкрити цьому простору найцікавіший зріз вашої національної культури, вибудувати систему ефективного взаємообміну культурними ініціативами.
Отож, інструментарій, який має зробити такі процеси реальними, також передбачений у рамках програми. Це майстер-класи, on-line курси, навчальні тури, партнерські ярмарки, інтенсивні тренінги та багато інших форм співпраці.
Програма “Культура і креативність” не надає грантів — безпосередньо. Завдання програми — надати знання й інструменти участі в міжнародних проектах співпраці. У тому числі і в рамках “Креативної Європи”. Як відомо, це найвпливовівший європейський фонд, що фінансує культурні ініціативи. І Україна, в особі Міністерства культури, невдовзі планує підписання договору з цим фондом.
…Але для того, щоб у ньому брати участь, щоб бути конкурентоспроможними, треба не тільки оформити документи й подати заявку. Всьому цьому, у тому числі й бажанню баченого результату, обов’язково має передувати робота, набуття професійних навичок. Адже не так просто конкурувати з багатьма країнами, що є партнерами “Креативної Європи” (уточню, 28 країн Євросоюзу приєдналися до Фонду).
— 4 млн євро на 3 роки (бюджет програми) будуть розділені порівну між шістьма пострадянськими країнами, що їх ця програма й охоплює? Чи для когось можливі преференції?
— Кожна з країн має свої особливості культурного розвитку. У країн є і схожі проблеми, зокрема у сфері креативних культурних ініціатив. І, безумовно, деякі проблеми у сфері культури дуже різняться.
Проте, звісно, жодної зрівнялівки в цьому плані немає і бути не може. Країни різні, й “ціни” різні. І обсяг роботи різний.
У нас будуть елементи спільних проектів. Будемо враховувати різні національні чинники. Але, у принципі, повторюся, ми не плануємо інвестувати в гранти. Кошти йтимуть насамперед на підтримку та розвиток ваших же можливостей і професійних навичок. На створення умов для розвитку культурних ініціатив у тій чи іншій країні.
У цьому плані виділяємо 13 субсекторів у сфері культури. Після вивчення ситуації буде прийнято рішення: на якому з цих субсекторів фокусувати більшу увагу.
Тобто не просто є один цікавий музей, і йому треба неодмінно допомогти… Так, допомогти потрібно. Але фокус у тому, щоб у рамках програми вибудувати такі умови для розвитку культури в країні, які унеможливлять животіння в Україні того чи іншого чудового музею.
Насамперед треба зрозуміти: які питання для української культури першої ваги, як український Мінкульт вибудовуватиме свої стратегії, у чому програма Євросоюзу може бути корисною і Мінкульту, і недержавному сектору культури?
Тому, перш ніж говорити вже про механізми самої програми, важливе практичне дослідження культурної сфери України. І результат цих досліджень може дати той або інший інструментарій для роботи і політикові, і журналістові, і меценатові. Йдемо в бібліотеку й визначаємо: які книжки читають, які хотіли б, який там рівень IТ-технологій? Тобто практичне дослідження реального стану справ у культурі та бажання стимулювати цю галузь.
— Ви зазначили, що взаємодія з Міністерством культури України можлива. З іншого боку, з ким сьогодні цікавіше працювати в рамках таких програм — з урядовою структурою чи з незалежними культрегерами?
— Якщо подивитися в цьому плані на Євросоюз, то там досить чітко усвідомлюють, що не тільки у конкретного профільного відомства є своя відповідальність за процеси культури. І було б дивно, якби думали інакше. І міністерство освіти, і міністерство праці, а також фінансів — усі вони мають працювати на один результат. У тому числі і в культурній галузі. Я вже казав, що саме культурна сфера може частково вирішувати питання безробіття. У Євросоюзі створено понад 8 млн робочих місць тільки у сфері культури і креативних індустрій. Чому сьогодні в Німеччині досить добре живуть художники, навіть порівняно з Францією та Великобританією? Тому, що тамтешня податкова система і міністерство фінансів вирішили питання преференцій: для компаній, котрі у процесі спорудження будинків використовують роботи монументального мистецтва, податок зменшується на 5%.
— Якщо діагноз нашій культурі ставитиме експертне середовище (прагнучи когось і щось вилікувати), то де гарантії, що саме це експертне середовище завжди притомне і в усьому об’єктивне?
— Наше завдання — залучити до такого діалогу різні зацікавлені сторони. І урядовий сектор, і незалежний сектор. Насправді в різних культурних сферах є своє експертне середовище. З тих людей, котрі активно працюють, продуктивно діють. Тому експертні групи передбачаються змішані, із входженням до них і представників Євросоюзу.
Скажімо, якщо проводимо певні тренінги і в Україні немає відповідного фахівця — такий фахівець запрошується з Євросоюзу. Завдання — залучити їх в Україну, організувати їхню працю, зробити цю працю ефективною.
Звичайно, максимально залучатимемо місцевих експертів. Спільними зусиллями встановлюватимемо проблемні теми, напрями, вибудовуватимемо ініціативи.
Впевнений, зараз для України настав визначальний момент у плані самоідентифікації, усвідомлення пріоритетності культури.
Насправді це дуже важливі моменти. Ще три роки тому такі питання не особливо тут когось хвилювали. Тому насамперед і треба вибудовувати стратегію — вектор культурного руху, усвідомлення загальних цінностей. Друге — навчання, визначення проблемних тем, розвиток проблемних зон. І важливий аспект у програмі — комунікації: інформаційна робота, консультації, тренінги.
Бачимо, як Грузія активно взаємодіє з Євросоюзом у культурних питаннях. Вони просять наших експертів, створюють стратегічні проекти. Вони провели в себе вже 150 зустрічей (саме з культурної проблематики) по всій країні, — і міністр культури Грузії вислуховував думки, вивчав спектр культурних настроїв. Згодом їм стала в пригоді допомога експертів Євросоюзу.
Зараз Україна має чудовий шанс розбудовувати свою національну культуру і зацікавити цією культурою як Євросоюз, так і весь світ.
Саме культура сьогодні може дати і більше туристичних можливостей, і більше доступу до інноваційних технологій.
Культури й ідеї різних країн не мають кордонів. І коли говоримо про автентичність, то виграє той, чия локальна креативна ідея краще оформлена, краще подана, більше сприйнята в різних країнах. Політичні нюанси тут зведені до мінімуму. До того ж і економіка, і різні кризові політичні явища теж дуже тісно пов’язані саме з культурними цінностями та процесами. Бо культура долає кризу.
Джерело: Дзеркало тижня
Джерело – Ірпінь Культурний
