Категорія: Ірпінь Культурний

18-19 липня 2015 року на території Національного заповідника «Софія Київська» урочисто пройде «Анна фест» – перший з великої квадрології мистецько-історичних фестивалів. Головна ідея, яку треба донести до пересічних українців, – ми не вступаємо в Європу, ми до неї повертаємося. У цьому сенсі постать Анни Ярославни найбільш показова, а її батько, Ярослав Мудрий, був одним із перших євроінтеграторів в історії нашої Батьківщини.

Докладніше про подію ТУТ.

Джерело – Ірпінь Культурний

Запрошуємо дітей вимушених переселенців віком від 8 до 16 років взяти участь у Фестивалі-конкурсі дитячих талантів «Україна – єдина родина», що почнеться 18 липня  об 11.00 у Будинку культури БКЗ, м. Ірпінь, вул. Соборна 183! Учасники мають можливість продемонструвати свої таланти за різними жанрами!
10 кращих юних талантів будуть нагороджені призами, що сприятимуть оздоровленню артистів-переможців!
Усі учасники Фестивалю-конкурсу отримають заохочувальні подарунки від партнерів заходу! Залишити заявку, запитати детально про конкурс ви можете за телефонами: 0995028230 (організатор Оксана Коляда), 0509339195, 0632382228 (арт-директор Анна Богдан)

Організатор – Всеукраїнська громадська спілка «Слава Україні!»

Джерело – Ірпінь Культурний

Джерело – Ірпінь Культурний

20 липня в Ірпінській дитячій бібліотеці пройде інформаційний дайджест «Бібліотекар радить». Запрошуємо всіх охочих!

Джерело – Ірпінь Культурний

З липня в Україні починає розбіг програма Європейського Союзу та Східного партнерства “Культура і креативність”. Це симптоматичний як на нинішній час міжнародний проект, що планує розширити рамки співпраці наших культурних інституцій із країнами Євросоюзу, визначити проблемні точки українського культурного ландшафту, активізувати діалог індустрій, а також зробити цей діалог як креативним, так і продуктивним.

Важливе уточнення: програма “Культура і креативність” буде симультанно реалізована не тільки в Україні, а й в Азербайджані, Вірменії, Білорусі, Грузії, Молдові упродовж трьох років. Бюджет — близько 4,2 млн євро. Головні напрями — практичні дослідження, міжнародна культурна співпраця, інформаційні кампанії, тренінги. Все це передбачає певні тематичні аспекти, серед яких керування проектами, фандрайзинг, адвокатування, культурна журналістика, дослідження у сфері культури тощо.

В інтерв’ю DT.UA Тім Вільямс, спеціаліст із культурних і креативних індустрій Програми ЄС та Східного партнерства “Культура і креативність”, розповідає, в чому особливості реалізації Програми в Україні, які її перспективи.

— Пане Вільямсе, кілька слів про передісторію “Культури і креативності”. Що їй передувало? І що стимулює її сьогодні?

— Ця програма, безумовно, одна з важливих ініціатив Європейського Союзу. Особливості її появи сягають того періоду розвитку культурного сектора, коли уряд Великобританії очолював Тоні Блер і виник феномен “Cool Britannia” як спосіб збільшити інвестиції в туризм із допомогою культури.

Теми культури і європейських цінностей — споріднені. Можливо, хтось за інерцією зараховує до “традиційних” сегментів культури тільки архітектуру, живопис, театр, кіно… Але ХХ, і особливо XXI ст. демонструють, що спектр культури — різноманітний. Ми живемо в інформаційному суспільстві, що означає зростання попиту на дизайн і контент. Тому сучасна культура вбирає в себе, у тому числі, і дизайн, і радіо, і ТБ, і розвиток IT-технологій. У певному плані навіть соціальні мережі — відображення тих чи інших соціально-культурних процесів.

Культурний сектор сьогодні дає Євросоюзу понад 8 млн робочих місць. І це дуже важливий показник. Відштовхуючись від пріоритетів культури, від можливості діалогу різних культур, а також від переломлення культури у сферу соціальну (зокрема і створення нових робочих місць), ми й розробляємо свою програму.

— У полі зору програми — 6 різних країн. Кожна з них передбачає оригінальну, автентичну національну культуру. Звісно, важливо, що ці країни об’єднані пострадянським минулим. Але ще важливіше, що ці країни зберегли своє оригінальне культурне обличчя — і Азербайджан, і Грузія, і, певна річ, Україна, і інші. Чи немає тут ризику такого собі мимовільного процесу уніфікації культур, стирання їхніх національних особливостей в рамках загальної стратегічної програми?

— Є одне популярне слово, англійською воно звучить як glocal. Означає поєднання місцевого та глобального. Отож “місцевий” — ще не означає відірваний від великого світу й відокремлений від загальносвітових, у тому числі європейських, цінностей.

Ось приклад. Він стосується IТ-технологій як однієї з соціокультурних сфер. Skype був створений в Естонії. Хто міг подумати, що саме Естонія, чудова країна, може запропонувати всьому світу такий глобальний засіб комунікації. Це саме той приклад, коли місцеве виходить на загальне, при цьому зберігаючи і свої вихідні дані — місце народження. І таких прикладів чимало.

Одне із завдань програми “Культура і креативність” — допомогти Україні увійти в європейський простір, відкрити цьому простору найцікавіший зріз вашої національної культури, вибудувати систему ефективного взаємообміну культурними ініціативами.

Отож, інструментарій, який має зробити такі процеси реальними, також передбачений у рамках програми. Це майстер-класи, on-line курси, навчальні тури, партнерські ярмарки, інтенсивні тренінги та багато інших форм співпраці.

Програма “Культура і креативність” не надає грантів — безпосередньо. Завдання програми — надати знання й інструменти участі в міжнародних проектах співпраці. У тому числі і в рамках “Креативної Європи”. Як відомо, це найвпливовівший європейський фонд, що фінансує культурні ініціативи. І Україна, в особі Міністерства культури, невдовзі планує підписання договору з цим фондом.

…Але для того, щоб у ньому брати участь, щоб бути конкурентоспроможними, треба не тільки оформити документи й подати заявку. Всьому цьому, у тому числі й бажанню баченого результату, обов’язково має передувати робота, набуття професійних навичок. Адже не так просто конкурувати з багатьма країнами, що є партнерами “Креативної Європи” (уточню, 28 країн Євросоюзу приєдналися до Фонду).

— 4 млн євро на 3 роки (бюджет програми) будуть розділені порівну між шістьма пострадянськими країнами, що їх ця програма й охоплює? Чи для когось можливі преференції?

— Кожна з країн має свої особливості культурного розвитку. У країн є і схожі проблеми, зокрема у сфері креативних культурних ініціатив. І, безумовно, деякі проблеми у сфері культури дуже різняться.

Проте, звісно, жодної зрівнялівки в цьому плані немає і бути не може. Країни різні, й “ціни” різні. І обсяг роботи різний.

У нас будуть елементи спільних проектів. Будемо враховувати різні національні чинники. Але, у принципі, повторюся, ми не плануємо інвестувати в гранти. Кошти йтимуть насамперед на підтримку та розвиток ваших же можливостей і професійних навичок. На створення умов для розвитку культурних ініціатив у тій чи іншій країні.

У цьому плані виділяємо 13 субсекторів у сфері культури. Після вивчення ситуації буде прийнято рішення: на якому з цих субсекторів фокусувати більшу увагу.

Тобто не просто є один цікавий музей, і йому треба неодмінно допомогти… Так, допомогти потрібно. Але фокус у тому, щоб у рамках програми вибудувати такі умови для розвитку культури в країні, які унеможливлять животіння в Україні того чи іншого чудового музею.

Насамперед треба зрозуміти: які питання для української культури першої ваги, як український Мінкульт вибудовуватиме свої стратегії, у чому програма Євросоюзу може бути корисною і Мінкульту, і недержавному сектору культури?

Тому, перш ніж говорити вже про механізми самої програми, важливе практичне дослідження культурної сфери України. І результат цих досліджень може дати той або інший інструментарій для роботи і політикові, і журналістові, і меценатові. Йдемо в бібліотеку й визначаємо: які книжки читають, які хотіли б, який там рівень IТ-технологій? Тобто практичне дослідження реального стану справ у культурі та бажання стимулювати цю галузь.

— Ви зазначили, що взаємодія з Міністерством культури України можлива. З іншого боку, з ким сьогодні цікавіше працювати в рамках таких програм — з урядовою структурою чи з незалежними культрегерами?

— Якщо подивитися в цьому плані на Євросоюз, то там досить чітко усвідомлюють, що не тільки у конкретного профільного відомства є своя відповідальність за процеси культури. І було б дивно, якби думали інакше. І міністерство освіти, і міністерство праці, а також фінансів — усі вони мають працювати на один результат. У тому числі і в культурній галузі. Я вже казав, що саме культурна сфера може частково вирішувати питання безробіття. У Євросоюзі створено понад 8 млн робочих місць тільки у сфері культури і креативних індустрій. Чому сьогодні в Німеччині досить добре живуть художники, навіть порівняно з Францією та Великобританією? Тому, що тамтешня податкова система і міністерство фінансів вирішили питання преференцій: для компаній, котрі у процесі спорудження будинків використовують роботи монументального мистецтва, податок зменшується на 5%.

— Якщо діагноз нашій культурі ставитиме експертне середовище (прагнучи когось і щось вилікувати), то де гарантії, що саме це експертне середовище завжди притомне і в усьому об’єктивне?

— Наше завдання — залучити до такого діалогу різні зацікавлені сторони. І урядовий сектор, і незалежний сектор. Насправді в різних культурних сферах є своє експертне середовище. З тих людей, котрі активно працюють, продуктивно діють. Тому експертні групи передбачаються змішані, із входженням до них і представників Євросоюзу.

Скажімо, якщо проводимо певні тренінги і в Україні немає відповідного фахівця — такий фахівець запрошується з Євросоюзу. Завдання — залучити їх в Україну, організувати їхню працю, зробити цю працю ефективною.

Звичайно, максимально залучатимемо місцевих експертів. Спільними зусиллями встановлюватимемо проблемні теми, напрями, вибудовуватимемо ініціативи.

Впевнений, зараз для України настав визначальний момент у плані самоідентифікації, усвідомлення пріоритетності культури.

Насправді це дуже важливі моменти. Ще три роки тому такі питання не особливо тут когось хвилювали. Тому насамперед і треба вибудовувати стратегію — вектор культурного руху, усвідомлення загальних цінностей. Друге — навчання, визначення проблемних тем, розвиток проблемних зон. І важливий аспект у програмі — комунікації: інформаційна робота, консультації, тренінги.

Бачимо, як Грузія активно взаємодіє з Євросоюзом у культурних питаннях. Вони просять наших експертів, створюють стратегічні проекти. Вони провели в себе вже 150 зустрічей (саме з культурної проблематики) по всій країні, — і міністр культури Грузії вислуховував думки, вивчав спектр культурних настроїв. Згодом їм стала в пригоді допомога експертів Євросоюзу.

Зараз Україна має чудовий шанс розбудовувати свою національну культуру і зацікавити цією культурою як Євросоюз, так і весь світ.

Саме культура сьогодні може дати і більше туристичних можливостей, і більше доступу до інноваційних технологій.

Культури й ідеї різних країн не мають кордонів. І коли говоримо про автентичність, то виграє той, чия локальна креативна ідея краще оформлена, краще подана, більше сприйнята в різних країнах. Політичні нюанси тут зведені до мінімуму. До того ж і економіка, і різні кризові політичні явища теж дуже тісно пов’язані саме з культурними цінностями та процесами. Бо культура долає кризу.

Джерело: Дзеркало тижня

Джерело – Ірпінь Культурний

Отакі бувають приємні знахідки на горищі — 10 номер журналу «Україна» за 1966 рік.

Перший номер журналу «Україна» вийшов друком у Києві в травні 1941

«Україна», популярний громадсько-політичний і літературно-мистецький ілюстрований тижневик (до червня 1963 двотижневик), виходить у Києві з травня 1941. До публіцистично-художнього видання залучені такі яскраві постаті української еліти, як Олександр Довженко, Василь Касіян, Павло Тичина, М. Мануїльський, Михайло Дерегус, Максим Рильський, Є. Патон, Юрій Смолич,Олександр Палладін та інші. З повоєнних 40-х і до кінця перебудовчих 80-х журнал — одне із найпопулярніших вітчизняних видань.

А на першій сторінці 10 номеру  — стаття про Ірпінь під заголовком «Творчі дні в Ірпені».

Пропонуємо вашій увазі такий собі привіт з 60-х!

Друкуючи свої твори, письменники, як правило, зазначають, де і коли написано повість, роман, вірш, статтю. Дуже часто в отому останньому рядку значиться «Ірпінь». Ця назва повторюється не випадково: в Ірпені на мальовничому березі тихої річки привітно біліють корпуси Будинку творчості письменників.

Павло Григорович Тичина закінчував тут роботу над «Шаблею Котовського», Юрій Іванович Яновський написав «Дочку прокурора», над збіркою «Ластівки на сонці» працював Володимир Сосюра.

Скажемо одразу, що в години праці ми не наважимося турбувати письменників. Наші короткі бесіди з літераторами відбуваються під час обідньої перерви, в години відпочинку.

Олеся Гончара ми перестріли на алеї. Він саме збирався на лижну прогулянку, не запитання про те, над чим працює зараз, Олесь Терентійович відповів:

– Закінчую укладання п’ятитомника, який виходить у видавництві «Дніпро». Було чимало стилістичної роботи. Крім того, збираючись з думками перед з’їздом, читаю багато творів, прози, поезії, літературознавчих праць, хочу глибше збагнути сучасний літературний процес і перспективи розвитку нашої літератури. З’їзд відбудеться в квітні. Потім весна, літо, зустрічі з героями задуманого твору. Дуже жду того часу, тієї справді творчої пори.

– В Ірпені гарно думається, гарно пишеться, – мружачись від яскравого сонця, говорив Андрій Самійлович Малишко, – Над чим працюю? Закінчую книгу поезій.

Просимо добірку віршів з нового рукопису.

– З радістю.

Отже, шановні читачі, ближчим часом на сторінках журналу вас чекає нова творча зустріч з поетом Андрієм Малишком.

У поета Дмитра Павличка навіть за більярдним столом свій почерк. Але до більярдної він заходить, щоб відпочити. Робоче ж його місце – письмовий стіл.

Дмитро Павличко завершує новий великий цикл рубаїв, який пообіцяв дати до нашого «Фестивалю поетів України».

– Написав також передмову до збірки поезій несправедливо забутого і дуже своєрідного та цікавого поета Богдана Антонича, – закінчує він інтерв’ю.

Для маленької внучки Богдани Любомир Дмитро Дмитерко – поет, драматург, прозаїк і редактор журналу «Вітчизна» – просто дідусь. І вона, мабуть, єдина, яка не заважає працювати навіть тоді, коли владно вимагає від свого діда: «Гу-лять!».

Хто зна, чи не найкращі слова про долю майбутнього покоління народжуються у письменника саме в такі хвилини?

– Симпатично тут…

Ви вже здогадалися, що так міг сказати тільки Олександр Іванович Ковінька. Ви бачите, що він усміхається. Очевидно, щось смішне написав в цю хвилину.

– І взагалі, в Ірпені обстановку створюють. Відповідну. Творчу. Таку симпатичну, що я навіть у незвичному амплуа вирішив виступити: повість пишу.

Іван Антонович Цюпа гостинно запросив до своєї кімнати:

– Ось тут і працюю. Закінчено роботу над книгою «Юрій Коцюбинський». Це те, що на душі лежало. Хотів якнайповніше розказати про цю прекрасну людину. А що вийшло – те вже судити редакторам і читачам.

Поет Віктор Кочевський і перекладач Юрій Опанасович Саєнко сфотографувалися удвох: Юрій Опанасович на замовлення московського видавництва «Советский писатель» перекладає збірку харківського поета російською мовою.

Він – щирий друг і пропагандист української книги. Який промовистий один лише перелік назв творів, перекладених Ю. Саєнком, що вийшли чи виходять у світ ближчим часом «Напровесні» Павла Тичини, «Ольга» Я. Качури, «Вербівчани» А. Іщука (1 книга), «Білі хмари» О. Сизоненка.

В улюбленій віддавна кімнаті знову оселився Василь Кучер. Тут були написані всі його романи – «Чорноморці», «Кармалюк», «Прощай, море», «Трудна любов», «Намисто».

Він закінчив роботу над новим твором «Там, куди пішла любов».

Над новими поетичними, прозовими, драматичними творами, статтями, перекладами працюють в Ірпені: С. Олійник, М. Ушаков, О. Новицький, М. Шеремет, О. Дяченко, Ю. Мокрієв, С. Ковганюк, М. Далекий, А. Костенко, П. Колесник, В. Кашин.

Тиша і безгоміння в будиночках під зеленими соснами. Але в цій тиші щодня, щогодини народжуються нові образи, ті, з якими ви, друзі, стрінетеся на сторінках майбутніх книг.

Фоторепортаж Ф. Федорова

Джерело – Ірпінь Культурний

Августа Костянтинівна Леонтович народилася в 1933 році, коли мільйони українців були винищені Голодомором. За кожною роботою – шмат життя. Ось на малюнку – дівчинка в червоній шапочці йде лісом. Думаєте, це ілюстрація до казки про Червону Шапочку? Ні, це спогад про дитинство, коли Україна була окупована.

12 липня закрилася виставка в Ірпінському історико-краєзнавчому музеї Августи Леонтович «Жити – красу творити», яка відкрилася 14 червня. На виставці експонувалися роботи з вишивки, в’язання, макраме, ришельє, картини і малюнки.

Августа Леонтович змалку відчула потяг до мистецтва. Виготовлені нею светри, пончо, вишиті сорочки та інші роботи захоплюють красою й водночас призначені для практичного використання. Красу рідної природи Августа Костянтинівна відтворює у вишивці, картинах і малюнках.

Один стенд заповнений малюнками сина Августи Леонтович – Євгена Сенчука. Августа Костянтинівна намагалася прищепити любов до художньої творчості обом своїм синам. Якось вона принесла додому кавун. Хлопчики голосно зраділи. «Спочатку намалюємо, а потім з?їмо», – сказала їм мама. Августа Леонтович зберігає ті три малюнки.Євгенова робота свідчить, що він міг би стати художником. Але юнак рано одружився і життя пішло по іншій колії.

Батько Августи – лісник. Отож родина мешкала в будинку в лісі на території нинішнього Броварського району Київської області. Через лісника здійснювався зв’язок партизанів з підпільниками. Зв’язковою була маленька Августа. Її посилали в село по молоко. Жодних записок не передавали. Але дитина мала сказати якусь умовну фразу, значення якої не знала. А якось Августі доручили провести групу партизанів. Дівчинку попередили, що, побачивши німецьких окупантів, вона повинна голосно заспівати. Августа йшла по дорозі, а партизани пробиралися лісом. Дитина помітила на шляху якісь великі сліди і почала стрибати, намагаючись потрапляти точно в слід. Августа захопилася цією грою, однак, підвівши голову, несподівано побачила прямо перед собою двох здоровенних німецьких солдатів, які вмостилися під деревом. Дівчинка забула всі настанови й несамовито заверещала. Мабуть, це врятувало і її, й партизанів. Партизани, почувши крик, обійшли небезпечне місце. А німці зареготали. Окупантів дуже потішило, що дитина так їх боїться. Вони не здогадалися, що ця дівчинка – партизанська зв’язкова.

Августа Леонтович закінчила педагогічний, а потім філологічний факультети Київського педінституту ім. О.М.Горького (нині Національний педагогічний університет ім. М.Драгоманова), 30 років (з 1954 по 1984) учителювала в Ірпінській школі №5 у Ворзелі, трохи працювала і в освітніх закладах Ірпеня. Була депутатом Ворзельської ради. А.К.Леонтович відзначена урядовими нагородами.

Августа Костянтинівна – член Ірпінської літературної студії «Дебют», автор книжки «Життя і роздуми». Якось до рук Августи Леонтович потрапила збірка віршів ворзельського поета Михайла Тимоніна. Леонтович захопилася поезією земляка і дізналася, що його могила на ворзельському кладовищі занедбана. Вчителька-пенсіонерка розпочала збір грошей. Минулого року було встановлено новий пам’ятник на могилі Михайла Тимоніна, а на решту благодійних внесків перевидано книжку його віршів.

Зараз Августа Костянтинівна бере уроки в художника Василя Попеля. Жінка успішно вчиться малювати олійними фарбами.

Джерело – Ірпінь Культурний

Що ви знаєте про ірпінський кінотеатр? Гадаєте, що він не заслуговує вашої уваги? – Помиляєтеся. У нього довга і гарна історія, а ще – найкращий звук в Україні!

У 1966 році мешканці Ірпеня нарешті приєдналися до багатомільйонної армії кіноглядачів і поціновувачів мистецтва кінематографа. Відкрив свої двері для всіх бажаючих – кінотеатр «Ірпінь». За довгі роки роботи були продемонстровані тисячі кінофільмів, а вдячними залишилися мільйони глядачів. Але 90-ті роки стали справжнім випробуванням і привели до повного знищення культури відвідування кінотеатрів.

З настанням нового тисячоліття став очевидним перехід на нові стандарти кінапоказа. Завдяки інвестиціям компанії «Перун» у 2002 році була проведена реконструкція кінотеатру і встановлені сучасні системи кіно- і звуковідтворення. В результаті чого 13 вересня 2002 відкрив свої двері для глядачів вже новий кінокомплекс з новою назвою – «Перун».

Пройшло 9 років, було прийнято рішення знищити старий кінотеатр, який став збитковим. Але четверо друзів вирішили створити нове кіно в Ірпені – так, 3 травня 2012 року з’явився «Перун 2.0». Відмінною рисою якого став звук – один з кращих в Україні! У залі встановлена новітня система DOLBY DIGITAL Surround EX. Установка звуку відбувалася під керівництвом провідних фахівців з акустики, використовувалися кращі акустичні матеріали в обробці залу. Кінотеатр обладнаний за всіма вимогами THX Laboratories, що сертифікує кінотеатри в Америці і в Європі.

Великі екрани – 6х11 метрів зі сріблястим покритям для фільмів, як у 2D, так і у ЗD форматі, два затишних зала на 80 і 81 місце з комфортними кріслами та потужний кондиціонер – все це разом дозволить отримати справжнє задоволення від перегляду стрічки. У холі є бар, у якому можна отримати традиційний набір: поп-корн, кола, чіпси, кава та ін.

 

Завітайте в кіно: Ірпінь, вул. Соборна, 105-а.

Телефон: 050-572-22-59, 093-769-43-44, 097-440-17-30

Джерело: ПІ

Джерело – Ірпінь Культурний

Що ви знаєте про ірпінський кінотеатр? Гадаєте, що він не заслуговує вашої уваги? – Помиляєтеся. У нього довга і гарна історія, а ще – найкращий звук в Україні!

У 1966 році мешканці Ірпеня нарешті приєдналися до багатомільйонної армії кіноглядачів і поціновувачів мистецтва кінематографа. Відкрив свої двері для всіх бажаючих – кінотеатр «Ірпінь». За довгі роки роботи були продемонстровані тисячі кінофільмів, а вдячними залишилися мільйони глядачів. Але 90-ті роки стали справжнім випробуванням і привели до повного знищення культури відвідування кінотеатрів.

З настанням нового тисячоліття став очевидним перехід на нові стандарти кінапоказа. Завдяки інвестиціям компанії «Перун» у 2002 році була проведена реконструкція кінотеатру і встановлені сучасні системи кіно- і звуковідтворення. В результаті чого 13 вересня 2002 відкрив свої двері для глядачів вже новий кінокомплекс з новою назвою – «Перун».

Пройшло 9 років, було прийнято рішення знищити старий кінотеатр, який став збитковим. Але четверо друзів вирішили створити нове кіно в Ірпені – так, 3 травня 2012 року з’явився «Перун 2.0». Відмінною рисою якого став звук – один з кращих в Україні! У залі встановлена новітня система DOLBY DIGITAL Surround EX. Установка звуку відбувалася під керівництвом провідних фахівців з акустики, використовувалися кращі акустичні матеріали в обробці залу. Кінотеатр обладнаний за всіма вимогами THX Laboratories, що сертифікує кінотеатри в Америці і в Європі.

Великі екрани – 6х11 метрів зі сріблястим покритям для фільмів, як у 2D, так і у ЗD форматі, два затишних зала на 80 і 81 місце з комфортними кріслами та потужний кондиціонер – все це разом дозволить отримати справжнє задоволення від перегляду стрічки. У холі є бар, у якому можна отримати традиційний набір: поп-корн, кола, чіпси, кава та ін.

 

Завітайте в кіно: Ірпінь, вул. Соборна, 105-а.

Телефон: 050-572-22-59, 093-769-43-44, 097-440-17-30

Джерело: ПІ

Джерело – Ірпінь Культурний

Джерело – Ірпінь Культурний

Джерело – Ірпінь Культурний

№ П/п	Заходи	Дата, час проведення	Місце проведення	Відповідальні
1	Книжково-ілюстративна виставка «Легендарний Дніпро» до Міжнародного дня Дніпра	1.07-5.07	Ворзельський філіал	Завідувач філії
2	Концерт «Липневі фантазії»	4.07 19.00	Уваровський дім с. Ворзель	Директор
3	Свято квітів «Матері Природі – увагу та турботу»	4.07	Гостомельський філіал	Завідувач філії
4	Свято «На Івана, на Купала»	5.07		Відділ культури
5	Відкритий перегляд літератури «Сучасні періодичні видання – на всі смаки»	7.07	Центральна бібліотека, площа перед бібліотекою	Директор ЦБ
6	Книжково-ілюстративна виставка «Заглянь у природу»	8.07	Коцюбинський філіал	Завідувач філії
7	Книжково-документальна виставка «Героїчна оборона Києва»: до  74-х роковин оборони столиці України	9-15.07	Ворзельський філіал	Завідувач філії
8	Виставка шоколадних виробів «Шоколадне диво» :  до Всесвітнього дня шоколаду	11.07	Гостомельський філіал	Завідувач філії
9	Година книголюба «Книгу почитаєш – світ пізнаєш»	12.07	Ірпінська дитяча бібліотека	Директор ЦБ
10	Творчі зустрічі з народним артистом України, композитором Володимиром Губою.	12.07 19.00	Уваровський дім с. Ворзель	Директор
11	Книжкова виставка-перегляд «Візьми книгу у відпустку»	14.07	Центральна бібліотека, площа перед бібліотекою	Директор ЦБ
12	Концерт вокальної музики	18.07 19.00	Уваровський дім с. Ворзель	Директор
13	Інформаційний дайджест «Бібліотекар радить»	20.07	Ірпінська дитяча бібліотека	Директор ЦБ
14	День корисних порад господиням Виставка-перегляд «Літній день рік годує: овочеві заготовки на зиму»	21.07	Центральна бібліотека, площа перед бібліотекою	Директор ЦБ
15	Книжкова виставка «Секрети сучасної господині»	21.07	Гостомельський філіал	Завідувач філії
16	Творча гра-пошук «І для ліків, і для столу»	22.07	Ірпінська дитяча бібліотека	Директор ЦБ
17	Година допитливих «Таємниці тваринного світу»	24.07	Гостомельський філіал	Завідувач філії
18	Концерт ансамблю «Duo Artmar»	26.07 19.00	Уваровський дім с. Ворзель	Директор
19	Виставки вишивки Августи Леотович	1-31.07	Ірпінський історико-краєзнавчий музей	Директор музею
20	Експозиція про історію і сьогодення Ірпінського краю	Постійно	Ірпінський історико-краєзнавчий музей	Директор музею
21	Експонується виставка «Герої нашого часу» (про наших земляків, які загинули в зоні АТО)	постійно	Ірпінський історико-краєзнавчий музей	Директор музею

 

Джерело – Ірпінь Культурний

Джерело – Ірпінь Культурний

З 25 по 29 червня 2015 року Народний фольклорний колектив «БЕРЕГИНЯ» (художній керівник – Віталій Коваленко) брав участь в XIII Міжнародному фестивалі народної творчості «ВІНОК ДРУЖБИ», який проходив в м. Бобруйськ Республіка Білорусь.

У фестивалі взяли участь 19 країн світу – Італія, Китай, Іспанія, Латвія, Мексика, Білорусь, Україна, Болгарія, Росія, Боснія і Герцеговина, Казахстан, Кіпр, Колумбія, Куба, Польща, Словаччина, США, Туреччина, Естонія.

Фестиваль спрямований на розвиток і зміцнення міжнародних культурних зв’язків, популяризацію народної творчості і традицій. Цього року фестиваль пройшов під девізом «Фестиваль дружби – за мир і згоду без меж». Фестиваль організовують і проводять Могильовський обласний, Бобруйський міський виконавчі комітети спільно з Міністерством культури Республіки Білорусь та Центральним комітетом Білоруської профспілки працівників культури.

Поїздка на фестиваль відбулась за сприяння міського голови Ірпеня – Володимира Андрійовича Карплюка та депутата Ірпінської міської ради – Юрія Ілліча Прилипка.

Фестиваль «ВІНОК ДРУЖБИ» є унікальним, тому що об’єднує всі культури народів світу на одній сцені, дає змогу поспілкуватися з творчими колективами з різних країн світу, показати мистецтво рідної країни всім та знайти нових друзів й однодумців.

Виступи на фестивалі не носить конкурсного характеру і проходить під девізом рівної значущості і художньої цінності його учасників, національних культур і традицій. У рамках програми фестивалю колектив приймав участь в урочистому відкритті і закритті фестивалю, святковій ході вулицями міста, в концертах і творчих зустрічах на підприємствах міста, у виставці-презентації національного сувеніру, виставці-конкурсі «Вінок, як символ фестивалю – в подарунок фестивалю», у вечері дружби з презентацією національних страв.

Фольклорний колектив «БЕРЕГИНЯ» гідно та достойно представив Україну на XIII Міжнародному фестивалі народної творчості «ВІНОК ДРУЖБИ» продемонстрував невичерпне багатство народної культури та неперевершених традицій Української землі.

П’ять фестивальних днів пролетіли, як один день… Не можливо передати словами радість, емоції та відчуття колективу під час перебування у фестивальному місті Бобруйськ. Колектив потоваришував з багатьма фольклорними ансамблями з Білорусі, Латвії, Болгарії, Естонії та Італії.

Ще раз висловлюємо подяку міському голові Ірпеня – Володимиру Андрійовичу Карплюку та депутату Ірпінської міської ради – Юрію Іллічу Прилипку за щиру допомогу в організації поїздки в Республіку Білорусь.

Бажаємо всім учасникам фестивалю «ВІНОК ДРУЖБИ» міцного здоров’я, радості, позитивних емоцій, нових цікавих й захоплюючих фестивалів й всього самого найкращого та доброго.

Джерело – Ірпінь Культурний

Джерело – Ірпінь Культурний

Джерело – Ірпінь Культурний

Джерело – Ірпінь Культурний

Джерело – Ірпінь Культурний

В цей святковий день ірпінчани та гості міста брали участь в різноманітних конкурсах, співали і підспівували, дивилися виставку-ярмарок майстрів декоративно-прикладного мистецтва «Калинова моя Україно» та просто розслаблялися поки дітвора брала участь у всіляких конкурсах, вікторинах та у запропонованих анімаційних програмах. Також на площі біля міської бібліотеки проходив  майстер-клас з українського народного танцю.

О 19:00 завершував вечір святковий концерт.

Фото з події  тут.

Джерело – Ірпінь Культурний

Джерело – Ірпінь Культурний