Автор: Brahma

Пісня «Їхав козак полем» у виконанні ансамблю старовинної аутентичної пісні «Джерело», очолюваного Даніелою Ромазан (Наталія Прокопченко), зацікавила знімальну групу «Фольк-Мюзік». Тож, ансамбль запросили до студії Першого Національного телеканалу на запис цієї пісні для ефіру «Фольк-Мюзіка».

За традицією цього телепроекту старовинну пісню переспівують у сучасній обробці інші виконавці. Сучасний варіант пісні «Їхав козак полем» виконали також наші земляки з Приірпіння – чоловічий народний муніципальний ансамбль «Ясени».

Зйомка проходила 20 березня. Про дату ефіру «Фольк-Мюзік» за участю ірпісньких колективів «Джерело» та «Ясени» буде повідомлено пізніше.

Джерело – Ірпінь Культурний

«Так, держава – це я, а не те, що вони з нею зробили. І якби кожен усвідомив, що держава – це він, то досі у нас вже була б достойна держава»
Ліна Костенко, «Записки українського самашедшого»

За церковним календарем 23 березня вшановують мучеників Кодрата, Кипріана, Діонісія, Віктора та ін.

У давнину була приказка, що у цей день «туман з’їдає сніг», тобто вказує на прихід тепла. Туман також вказував на теплу середину травня, а іній — на дощовий день на Ісака Змійовика (12 червня). Сині хмари, які швидко пливуть по небу, передвіщали тепло і дощ.

А ще 23 березня буває перша у новому році гроза. Рибаки у цей день звертали увагу на весняні струмки: якщо вони біжать у лунку, то буде добре ловиться плотва.

Іменинниками 23 березня є:
Віктор, Галина, Анастасія, Леонід, Денис, Ніна.

23 березня народились:
1908 — Архип Люлька, український радянський конструктор турбореактивних двигунів для надзвукової авіації.

Події 23 березня:

1876 — Російський електротехнік і винахідник Павло Яблочков запатентував електричну лампочку.
1891 — В Англії уперше використана сітка для футбольних воріт.
1906 — У Росії дозволили вільне переселення селян.
1918 — Центральна Рада оголосила українську мову мовою діловодства.
1921 — Місто Олександрівськ перейменували на Запоріжжя.
1928 — Кам’янець-Подільську фортецю оголосили історико-культурним заповідником.
1944 — Засновано Київський ботанічний сад Академії наук УРСР.
1950 — засновано Всесвітню метеорологічну організацію. Цю дату відзначають, як Всесвітній метеорологічний день.
1994 — У Брюсселі підписали договір про співпрацю між Україною і Європейським Союзом.
1997 — У Маямі під час хірургічної операції 10—місячній італійській дівчинці пересаджено сім органів — рекордна кількість для однієї операції.
2005 — російський десантний корабель «Микола Фільченков» перетнув державний кордон України в районі міста Феодосія й без дозволу Києва почав висадку на полігон біля гори Опук десанту морської піхоти Чорноморського флоту.
2011 — обраний новий предстоятель УГКЦ. Ним став Верховний Архієпископ Києво-Галицький Шевчук Святослав

23 березня святкують:

Всесвітній метеорологічний день.

Щороку Всесвітня метеорологічна організація (ВМО) та світове співтовариство присвячують цей день певній темі.

23 березня 1950 набула чинність Конвенції Всесвітньої метеорологічної організації, яка започаткувала створення ВМО. Тому цей день був вибраний у 1960 ВМО для підвищення обізнаності широкої громадськості у всіх країнах про роботу Національних гідрометеорологічних служб, а також поглиблення розуміння значущості такої роботи.

Чи знаєте ви, що:

Найдавніше зображення театральної вистави знайдено на фресці Софійського собору у Києві, на якій зображено скоморохів епохи Київської Русі. Вистава, судячи з фрески, починалася прологом: один скоморох, відкриваючи завісу, звертається до глядачів. У центрі – танці у супроводі двох музикантів із струнними інструментами. Один, танцюючи, грає на флейті, другий б’є у тарілки.

Найдавніший опис драматичної вистави на території України у XVII ст. лишив нам польсько-український поет Бартоломей Зиморович у своїй “Історії міста Львова”, написаній латинською мовою.

Початки українського аматорського театру належить до 7 квітня 1730 року, коли в будинку глухівського заводчика І. Миклашевського відбулася вистава.

Джерело: Рідна країна

Джерело – Ірпінь Культурний

Джерело – Ірпінь Культурний

В Ірпінському історико-краєзнавчому музеї працює постійнодіюча виставка «Герої нашого часу». На виставці представлені фотографії жителів Приірпіння, загиблих у Російсько-українській війні та вирізки (з місцевих газет) розкриваючі обставини їх смерті.

Багіров Ільгар Салехович («Балу»)

Дата та місце народження: 29 жовтня 1983 р., м. Баку, Азербайджан.

Дата та місце загибелі: 1 жовтня 2014 р., м. Дебальцеве, Донецька область.

Звання: Капітан.

Посада: Командир розвідгрупи.

Підрозділ: 11-й батальйон територіальної оборони «Київська Русь».

Обставини загибелі: Під час розвідки 1 жовтня 2014 р. загинув в районі між м. Дебальцеве і смт. Фащівка (Перевальський район) в бою з російськими збройними формуваннями. Ігор підірвав себе гранатою, щоб не потрапити у полон до російських військових

Сімейний стан: Залишились мати, дружина та 13-річна донька.

Місце поховання: м. Ірпінь, Київська область.

Указом Президента України № 26/2014 від 22 січня 2015 р., “за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, високий професіоналізм, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

В середині вересня, коли терористи відтісняли українські війська під Дебальцеве, стрибнув у танк і поїхав просто на них. Тоді бійці казали, що саме завдяки його відчайдушному маневру вдалося втримати стратегічно важливий блокпост.

Давидчук Олександр Васильович

Дата та місце народження: 6 жовтня 1966 р., с. Грузьке, Макарівський район, Київська область.

Мешкав в Ірпені.

Дата та місце загибелі: 27 липня 2014 р., м. Лутугине, Луганська область.

Звання: Солдат.

Посада: Розвідник.

Підрозділ: 24-й батальйон територіальної оборони “Айдар”.

Обставини загибелі: Уночі проти неділі (27 липня) Давидчук і ще один ірпінчаеие отримали наказ вирити окопи для себе й панцерників поблизу містечка Лутугине. Потрапили під шквальний обстріл терористів.

Сімейний стан: Залишилась 8-річна донька з молодою дружиною

Нагороди: – Медаль «Захиснику Вітчизни» (14 жовтня 1999)[2]
– Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
– Нагрудний знак «Воїну-інтернаціоналісту»
– Медаль «Воїну-інтернаціоналісту від вдячного афганського народу»
– Нагрудний знак «Ветеран війни».

Гуменюк Олександр Леонідович

Дата та місце народження: 5 серпня 1964 р., смт. Коцюбинське, Київська область.

Дата та місце загибелі: 15 серпня 2014 р., с. Малоіванівка, Перевальський район, Луганська область.

Звання: Полковник (посмертно).

Посада: Командир батальйону.

Підрозділ: 11-й батальйон територіальної оборони «Київська Русь».

Обставини загибелі: Загинув 15 серпня 2014 р. потрапивши в засідку біля с. Малоіванівка, Перевальський район, Луганська область.

Сімейний стан: Залишилася дружина і троє 12-річних синів.

Нагороди: Орден Богдана Хмельницького III ступеня (21 серпня 2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високопрофесійне виконання службового обов’язку (посмертно).

Шкарівський Сергій Олександрович («Шульц»)

Дата та місце народження: 10 липня 1963 р., селище Щегловське, Кемерівська область

Мешкав в Ірпені.

Дата та місце загибелі: 19 серпня 2014 р., м. Іловайськ, Донецька область.

Звання: Капітан резерву.

Посада: Командир взводу.

Підрозділ: 2-й батальйон спеціального призначення НГУ “Донбас”.

Обставини загибелі: Загинув 19 серпня 2014 р. у бою під час звільнення Іловайська Донецької області.

Указом Президента України № 754/2014 від 6 жовтня 2014 р., “за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

 

https://www.youtube.com/watch?v=hhOVxKWAQ4Q

Закінчив Київський політехнічний інститут, здобувши на військовій кафедрі звання офіцера запасу. Протягом тривалого часу працював інженером в одній із лабораторій Чорнобильської АЕС. Захоплювався авіаспортом – був членом клубу дельтапланерістів КПІ “Альтаїр”, організував авіаспортивний клуб з молодих працівників ЧАЕС. Згодом переїхав до м. Ірпеня, що на Київщині, здобув другу вищу освіту в одній із київських бізнес-шкіл. Обійняв посаду голови правління відкритого акціонерного товариства «Ірпінське АТП», 2005 р. увійшов до складу Ради підприємців України при Кабінеті Міністрів України. Побудував власний будинок і виплекав біля нього затишний садок, пізнав радість батьківства, виростивши двох доньок, захоплювався мисливством і подорожами, грав на кількох музичних інструментах. Брав участь у подіях Революції Гідності, зокрема, відстоював барикаду на вулиці Михайлівській. Згодом став до лав військового резерву Національної гвардії України, очоливши взвод резервного батальйону спецпризначення “Донбас”, отримавши позивний “Шульц”.

Напередодні загибелі в інтерв’ю на передовій, Сергій зазначив: “Наших бьют – надо защищать. Бьют ни за что. Это еще с детства, знаете, если наших бьют – надо подписываться. Это без сомнения наши. Половина ребят из Донбасса – их выгнали из дома. Это для меня как на Майдане – для меня это было так же. У меня было ощущение, что на Майдане наши – а за ним не наши. В такой ситуации сидеть возле телевизора – очень сложно. Мне не страшно. Я знаю способ, как перестать бояться. Когда начинаешь думать о себе или о близких – становится страшно. Когда думаешь про погибших или пострадавших ребят – тогда не страшно, скорее озлобленность появляется…” За словами дружини Сергія, журналістки Михайлини Скорик, у день своєї смерті він вперше за два місяці боїв одягнув на вимогу товаришів бронежилет, але постріл снайпера в його шию виявився смертельним.

20 вересня 2014 р. депутати Ірпінської міської ради ухвалили рішення про перейменування вулиці Федорова на вулицю імені Сергія Шкарівського.

Микола Анатолійович Личак

Дата та місце народження: 26 січня 1964 р., с. Нємішаєво, Київська область.

Дата та місце загибелі: 27 липня 2014 р., м. Лутугине, Луганська область.

Звання: Солдат.

Підрозділ: 24-й батальйон територіальної оборони “Айдар”.

Обставини загибелі: Потрапив під мінометний обстріл, коли проводив розвідку боєм на під’їзді до Лутугине.

Сімейний стан: Залишилося двоє синів.

Місце поховання: м. Ірпінь, Київська область.

У 1980-і рр. служив в Афганістані, був учасником ліквідації аварії на ЧАЕС. Пізніше працював у міліції, був у спецназі МВС, Головному управлінні охорони Президента України. Останні роки перебував на пенсії та займався громадською діяльністю. Коли почалась війна у Донбасі, їздив з гуманітарною допомогою для наших військових. Після однієї з таких поїздок залишився добровольцем у 24-му батальйоні територіальної оборони «Айдар».

Ігор Ігорович Горбенко

Дата та місце нарождення: 13 січня 1983 р., Ніжин.

Мешкав в Гостомелі.
Дата та місце загибелі: 24 червня 2014 р., м. Слов’янськ, Донецька область.
Звання: Підполковник.
Посада: Офіцер зв’язку.
Підрозділ: Спецпідрозділ СБУ «Альфа».
Обставини загибелі: Загинув близько 17:00 під Слов’янськом в районі гори Карачун у збитому військовому гелікоптері Мі-8, який повертався з блокпоста з фахівцями, що встановлювали апаратуру з метою організації моніторингу простору, фіксації фактів порушення перемир’я в зоні проведення АТО.
Сімейний стан: Залишилась дружина та трирічна донька.
Місце поховання: Київська обл., с. Гостомель.
Указом Президента України № 640/2014 від 8 серпня 2014 року, “за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України”, нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

В’ячеслав Вікторович Кірічек

Дата та місце народження: 19 травня 1971 р., м. Ірпінь, Київська область.
Дата та місце загибелі: 16 листопада 2014 р., с. Нікішине, Шахтарський район, Донецька область.
Звання: Солдат.
Посада:
Підрозділ: 128-а окрема гірсько-піхотна бригада.
Обставини загибелі: У вечорі 16 листопада 2014 р. о 16-й годині військові пішли ставити розтяжки, щоб убезпечити свій блокпост поблизу села Нікішине (Донецька область), і потрапили у засідку. В’ячеслав загинув у бою.
Сімейний стан: Залишилась 17-річна донька.
Місце поховання: м. Ірпінь, Київська область.

 

Джерело – Ірпінь Культурний

Тривалий час будинок культури в віддаленому районі селища, за адресою: смт Гостомель, вул. Радгоспна, 37, котрий був переданий на баланс Гостомельській селищній раді від СТОВ «Бучанське» в грудні 2007 року та був єдиним закладом для проведення дозвілля місцевих жителів цього району, потребував капітального ремонту. Однак влада Гостомеля спромоглася лише перекрити дах, замінити вікна та пофарбувати фасад. На цьому все й завмерло.
На звернення громадських активістів, зокрема Святослава Куценка до місцевої влади з письмовим проханням та вимогою зробити повноцінний ремонт аварійного приміщення будинку відповідь була одна — в бюджеті немає коштів. Після відсторонення місцевої влади від вирішення цієї проблеми, активісти «Об’єднання “Самопоміч”» – корінні гостомельчани Олександр і Богдан Драп почали шукати шляхи її вирішення. Звичайно, знайти меценатів, які б вклали кошти в некомерційний проект, котрий їм не приноситиме прибутків було важко. І все ж на їхнє звернення відгукнувся відомий меценат Юрій Прилипко.
Юрій Ілліч взяв на себе всі фінансові витрати на ремонті роботи й закупівлю будматеріалів, необхідних для повноцінної реконструкції будинку культури. Наразі відновлювальні роботи тривають повним ходом. Що отримають жителі селища Гостомель після реалізації цього проекту?
Насамперед підростаюче покоління матиме можливість для повноцінного проведення дозвілля. Зокрема, на оновленій сцені юні зірки селища зможуть показати свої таланти. В оновленому будинку культури можна буде проводити роботу різноманітних гуртків і студій, танцювальних чи співочих, з живопису або рукоділля. Зважаючи на сучасний проект реконструкції, що включає облаштування власної котельні, передбачено місце й для спортсменів, зал для тренувань. Також відрадно, що на околицю селища нарешті зможуть приїхати професійні артисти й порадувати жителів своїми виступами.
Аби такі задуми стали реальністю, наразі йде повним ходом реконструкція старого приміщення клубу. Фактично, це буде новий заклад культури європейського зразка. Окрім обладнання нового опалення, у приміщенні облаштовуються душеві та туалети – чого раніше не було.

Відкриття Будинку культури заплановано на 15 квітня.

Джерело: Зоря Приірпіння

Джерело – Ірпінь Культурний

Джерело – Ірпінь Культурний

Джерело – Ірпінь Культурний

Фонд Лесі і Петра Ковалевих при Союзі Українок Америки оголошує літературний конкурс 2015 року. Прийом заявок триває до 30 квітня. Переможців визначатиме журі, склад якого буде оголошено після визначення імен лауреатів. Про це повідомляється на сайті Всеукраїнської мережі конкурсів, грантів, конференцій та фестивалів.

Умови участі та вимоги до учасників:

1) на конкурси «Поезія» і «Проза» приймаються україномовні книги, видані протягом 2013-2014 років. Автори надсилають книжки у форматі pdf та один примірник.

2) на конкурс «Дебют» приймаються твори (книжки і рукописи) у жанрі поезії, прози чи драматургії. Віковий ценз на конкурс «Дебют» – автору не більше 30 років.

Лауреати 2015 року отримають Грамоту і грошову винагороду: «поезія» – 2 000 доларів США; «проза» – 2 000 доларів США; «дебют» – (поезія, проза, драматургія) – 1 000 доларів США.

У 2015 році журі вперше присудить премію іноземному перекладачеві за пропаганду української літератури в світі – 1 000 доларів США.

Фонд Лесі і Петра Ковалевих засновано у 1967 році при Союзі Українок Америки з метою підтримки творців української науки та літератури.

Джерело: Інформаційне агентство «ПРО»

Джерело – Ірпінь Культурний

22 березня о 15:00 в Центральному будинку культури пройде показ художнього фільму «Іван Сила»!

Джерело – Ірпінь Культурний

Наприкінці березня Інформаційно-туристичний центр Ірпеня розпочинає сезон екскурсій для жителів та гостей міста.

До шкільних канікул, що триватимуть з 21 по 29 березня, центром розроблено два екскурсійні маршрути, які відтепер зможе відвідати кожен охочий.

ОГЛЯДОВА ЕКСКУРСІЯ МІСТОМ ІРПІНЬ
«ПОГЛЯНЬ, ДЕ ТИ ЖИВЕШ»
(автор екскурсійного маршруту – Олена Плаксіна)

Це подорож від минулого до сьогодення місцями, де жили видатні постаті ХХ сторіччя: поет і перекладач Максим Рильський, диригент Володимир Йориш, художник Володимир Сидорук, майстер модельного взуття Андрій Човник, співачка Оксана Петрусенко, письменниця і видавець Ольга Прохасько, поет і прозаїк Борис Пастернак, фундатор української школи гомеопатії Дем’ян Попов та інші.

Зупинки на маршруті:
• Залізничний вокзал, з якого розпочалася історія Ірпеня;
• Санаторій «Ірпінь»;
• Цілюще джерело і прадавній дуб;
• Національний університет державної податкової служби України;
• Парк дружби ім. З.Алієвої та Парк ім. В.Правика;
• Центральний будинок культури.
Екскурсія завершуватиметься зустріччю-спілкуванням із місцевими творчими колективами та майстер-класом народних умільців.

ЕКСКУРСІЯ «БУДИНОК ТВОРЧОСТІ ПИСЬМЕННИКІВ – УКРАЇНСЬКИЙ ПАРНАС»

Це подорож у світ української літератури, що здебільшого творилася саме в Ірпені. Знайомство з її творцями та легендами, що тісно пов’язані з їхніми іменами. Прогулянка містичними стежками творчості та натхнення.

Екскурсія завершуватиметься чаюванням і зустріччю з українськими письменниками, після чого відвідувачі матимуть змогу придбати книжку з автографом автора за ціною видавництва.

Екскурсії проходитимуть щосуботи. Вартість квитка: дитячий – 20, а дорослий – 30 грн.
Записатися на екскурсію можна, зателефонувавши за номером: (04597) 540-70 або (067) 299-21-87 з 9:00 до 17:00 (окрім суботи та неділі).

Інформаційно-туристичний центр запрошує до співпраці людей, котрі мають бажання вивчати історію рідного міста та брати участь у проведенні екскурсій.

Василь ЧЕРНЯВСЬКИЙ,
завідуючий Інформаційно-туристичним центром

Джерело – Ірпінь Культурний