Автор: Brahma

«А над світом, гляньте, а над світом Українська вишивка цвіте». Під таким гаслом пройшли заходи у Ірпінській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №17 присвячені Дню вишиванки.

У веселий український вінок вбралася сьогодні наша школа. Яскравими барвами горіли вишиті квіти на сорочках майже всіх учнів і вчителів. Сьогодні,ще раз ми довели, що ми любимо свою Батьківщину, що ми єдині в своїх прагненнях бути вільними і щасливими.

Сподобався всім позакласний захід , який підготувала Куліш Алла Іванівна з 1-а класом «Мова наша- калинова!», на якому лунали пісні та вірші про Україну, українську мову, вишиванку. Лєснік Галина Миклаївна разом з учнями 1-Г класу підготувала виставку вишитих рушників та серветок. Пройшли виховні години у 1-11 класах «Моя рідна Україна».
Народне прислів’я каже: «Без верби і калини нема України», до сказаного слід додати: «І без вишивки» Тому вишитий рушник і сорочка давно стали українськими народними символами- оберегами, які ми шануємо, бо це ж Україна наша перлами розшита.

Джерело: Фейсбук Освіта Ірпінь

Джерело – Ірпінь Культурний

У ворзельському Центрі культури «Уваровський дім» щотижня, впродовж чотирьох років проходять концерти камерної музики на честь видатного українського композитора Бориса Миколайовича Лятошинського, який жив і творив у Ворзелі. На сьогоднішній день відбулося більше 90 концертів, у яких взяли участь не тільки заслужені виконавці, але й студенти музичних вузів. Камерність залу, запитаність на живу музику ворзелян притягують сюди музикантів.

Недавно ворзеляни мали можливість слухати твори Бетховена та Ліста у виконанні лауреата міжнародних конкурсів , студента магістратури фортепіанного відділу Київського інституту музики ім. Р. М. Глієра ВАН МЯО ( Китай). Після концерту вщент набита слухачами камерна зала Центру культури вітала піаніста оваціями. Такий рівень гри не часто можна почути у ворзельській залі. Люди просили у Мяо автографи, фотографувались разом з ним.

Представляла Ван Мяо Анна Смєхова, заслужений працівник культури, проректор по міжнародних зв’язках. Вона впевнена, що Мяо чекає велика сцена – він по-справжньому обдарований, талановитий музикант. Якщо його помітять європейські імпресаріо і дадуть Мяо зелену вулицю, то музиканта чекає велике майбутнє.

Ван Мяо в інтерв’ю розказав, що його тягу до музики батьки ( не музиканти) помітили ще у ранньому дитинстві. У три рочки він у магазині побачив піаніно і тут же почав щось награвати. Потім були приватні уроки, які давав йому студент консерваторії, інші вчителі. У 13 років Мяо дізнався, що у Пекіні можна скласти екзамен у Київську музичну школу-інтернат імені Миколи Лисенка. Поступив. Його педагогом стала Ніна Найдич, великий професіонал, яка дала путівку у музичне життя багатьом знаменитостям. Мяо прийшлось переучуватись згідно з постулатами української музичної школи.

Мяо в Україні вже 14 років. Була перерва – довелось повернутися на деякий час додому. Але потім продовжив навчання в Україні. У нього була можливість навчатися в інших країнах, але повернувся саме в Україну.

Мяо признає за собою талант, але вважає, що потрібно ще багато працювати. Його кумир – Ланг Ланг , найвідоміший зараз у світі китайський піаніст. «Хочу грати!» – сказав у кінці інтерв’ю Ван Мяо.

У Ворзелі Мяо виконав «Сонату №18» Л. Бетховена та «Сонату сі мінор» Ф. Ліста. На жаль, слухачі не змогли почути заплановану у виступі «Елегію» Миколи Лисенка – твір Ліста, який вважається найскладнішим у творчості композитора, «спустошив» його, забрав багато душевних сил. « А я хочу показати вам хорошу музику», – сказав Ван Мяо.

Невдовзі виявилося, що за попередньою домовленістю Ван Мяо збирається виступити у ворзельському Центрі культури 31 травня, де, зокрема, обов’язково виконає «Елегію» Миколи Лисенка.

Джерело: УНРП

Джерело – Ірпінь Культурний